церківця

Церківця, церковця, -ці

ж.

1) ум. отъ церква.

2) мн. церковці. Родъ орнамента въ вышивкѣ. Гол. Од. 73. Colb. I. 49.

Значення в інших словниках

1. церківця — це́рківця іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. церківця — ЦЕ́РКІВЦЯ, і, ж., розм. Церковця. На горбочку притулилась убогенька церківця (Ганна Барвінок).  Словник української мови у 20 томах
3. церківця — церковця, -і, ж. Зменш.-пестл. до церква 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. церківця — ЦЕ́РКІВЦЯ, і, ж., заст. Церковця. На горбочку притулилась убогенька церківця (Барв., Опов.., 1902, 136).  Словник української мови в 11 томах