Значення в інших словниках
-
циганча —
циганча́ іменник середнього роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
циганча —
ЦИГАНЧА́, а́ти, с. Циганська дитина. В хаті стояла невимовна задуха. У злиденній берлозі тулилися до матері двоє переляканих циганчат із знедоленими обличчями (Я. Галан); Галасливими зграями носяться по майдану замурзані циганчата (М.
Словник української мови у 20 томах
-
циганча —
Циганча́, -ча́ти, -ча́ті, -ча́м; -ча́та, -ча́т
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
циганча —
ЦИГАНЧА́, а́ти, с. Циганська дитина. В хаті стояла невимовна задуха. У злиденній берлозі тулилися до матері двоє переляканих циганчат із знедоленими обличчями (Галан, Гори,., 1956, 30); Галасливими зграями носяться по майдану замурзані циганчата (Чаб.
Словник української мови в 11 томах
-
циганча —
Циганча, -чати с. Цыганенокъ. Ном. № 936. Дивиться.... як циганча на добре сало. Гліб. Зострічають, тільки не цигана, а циганча, так — літ з п'ятнадцять йому. Грин. II. 212.
Словник української мови Грінченка