циганча
ЦИГАНЧА́, а́ти, с. Циганська дитина.
В хаті стояла невимовна задуха. У злиденній берлозі тулилися до матері двоє переляканих циганчат із знедоленими обличчями (Галан, Гори,., 1956, 30);
Галасливими зграями носяться по майдану замурзані циганчата (Чаб., Балкан. весна, 1960, 335);
*У порівн. Олекса Безик виходить з свого подвір’я, за ним по болоті скаче дітвора, як циганчата (Коцюб., II, 1955, 54);
Пухленьке, смугляве, як циганча, воно [дівча] зробило кумедний реверанс і подерлося верхи на коротковухого Джека (Ле, Міжгір’я, 1953, 264).
Словник української мови (СУМ-11)