1. Словник української мови в 11 томах

циганча

ЦИГАНЧА́, а́ти, с. Циганська дитина.

В хаті стояла невимовна задуха. У злиденній берлозі тулилися до матері двоє переляканих циганчат із знедоленими обличчями (Галан, Гори,., 1956, 30);

Галасливими зграями носяться по майдану замурзані циганчата (Чаб., Балкан. весна, 1960, 335);

*У порівн. Олекса Безик виходить з свого подвір’я, за ним по болоті скаче дітвора, як циганчата (Коцюб., II, 1955, 54);

Пухленьке, смугляве, як циганча, воно [дівча] зробило кумедний реверанс і подерлося верхи на коротковухого Джека (Ле, Міжгір’я, 1953, 264).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. циганча — циганча́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. циганча — ЦИГАНЧА́, а́ти, с. Циганська дитина. В хаті стояла невимовна задуха. У злиденній берлозі тулилися до матері двоє переляканих циганчат із знедоленими обличчями (Я. Галан); Галасливими зграями носяться по майдану замурзані циганчата (М. Словник української мови у 20 томах
  3. циганча — -ати, с. Циганська дитина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. циганча — Циганча́, -ча́ти, -ча́ті, -ча́м; -ча́та, -ча́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. циганча — Циганча, -чати с. Цыганенокъ. Ном. № 936. Дивиться.... як циганча на добре сало. Гліб. Зострічають, тільки не цигана, а циганча, так — літ з п'ятнадцять йому. Грин. II. 212. Словник української мови Грінченка