циганський

ЦИГА́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до цига́ни.

Весела кумпанія закликала Соломію, частувала вином, та Соломія, не розуміючи циганської мови, ухилялась од запросин — врешті, їй було не до того (Коцюб., І, 1955, 372);

Як це незвично, навіть химерно звучить у наш час — циганське ворожіння (Жур., Звич. турботи, 1960, 194);

Терентій, закипаючи в душі, прислухається ще якусь хвильку до музики, яку видобувають з інструмента темні циганські руки, й повертає ліворуч, а циган, підвівшись, пильно стежить за вершником… (Стельмах, І, 1962, 499);

// Такий, як у циган.

Не такі дочки в Василя Семеновича: якісь циганки повдавалися! З чорними очима, з циганським кучерявим волоссям, а чорні ж то чорні, як у сажу вимазані! (Мирний, І, 1949, 206);

Красик швидко повернув голову. До нього весело посміхався своїми жвавими циганськими очима Іван Бойцов (Ткач, Крута хвиля, 1956, 100);

// Власт. циганам (про характер, вдачу).

Я дарма що біла, а маю циганську натуру, і вештатись по світі мені мило (Л. Укр., V, 1956, 294);

— Ох ти ж і догадливий, ох і циганської ж ти вдачі хлопець! (Гончар, Тронка, 1963, 257);

// Узвичаєний у циган (про одяг, прикраси).

З ванькира урочисто вийшла Федора, байдуже глянула на Клима і розтулила перед Супруном кулак. На її долоні лежало дві пари циганських сережок (Стельмах, II, 1962, 123);

// у знач. ім. цига́нська, кої, ж. Те саме, що цига́ночка¹ 2.

І чеше Ванька вільної циганської, і руки в нього в такт по халявах дрібушечки вибивають: — Тра-та-та! (Вишня, І, 1956, 59).

♦ Бу́деш скака́ти (танцюва́ти) цига́нської халя́ндри; Поска́чеш (потанцю́єш) [у ме́не, у нас] цига́нської халя́ндри див. халя́ндра;

Цига́нська го́лка — велика швацька голка.

[Іван:] От пішли ми далі. Коли це чую, щось під коліном неначе мене циганською голкою штрикнуло (Кроп., І, 1958, 111);

Дідок завжди сидів у своєму кутку за піччю, розіклавши біля себе своє немудре майно: ножиці, циганську голку, нитки і різне шкураття,— майстрував онукам теплу одежину (Тют., Вир, 1964, 358);

Цига́нське життя́ — життя без постійного домашнього притулку.

— А я б радий вже будлі-де [будь-де] й осістись: мені вже трохи обридло бурлацьке та циганське життя та блуканина (Н.-Лев., III, 1956, 224);

Діти люблять, люди поважають, колеги умовляють: — Годі вам жити циганським життям, залишайтесь назавжди у нас «директором». Ми тут вас оженимо й прикріпимо до місця (Вас., IV, 1960, 37);

Цига́нське со́нце — те саме, що мі́сяць 1.

Холодне циганське сонце світило тепер уже їм десь із-за потилиці (Гончар, І, 1959, 213);

Цига́нське тепло́ — те саме, що хо́лод¹.

— До неї [Прохорихи] коли взимку не прийдеш, то все в хаті циганське тепло (Н.-Лев., III, 1956, 334);

Цига́нське шатро́ — легке переносне житло циган, споруджуване в формі конуса з тканини, шкур і т. ін.

Вона [князівна Богаза] перекинулась голубкою.. Сіла вона на дереві в лісі, щоб одпочити, коли дивиться — під деревом стоїть циганське шатро (Н.-Лев., III, 1956, 296);

Цига́нський піт пробира́є (пробра́в) див. пробира́ти;

Цига́нський піт пройма́є (охо́плює і т. ін.) див. піт;

Цига́нський рома́нс; Цига́нська пі́сня — жанр російського романсу, пісні, який склався під впливом особливої манери їх виконання циганами.

— Вам от циганські романси не до вподоби, а коли б ви почули, як їх самі цигани співають (Л. Укр., III, 1952, 600);

У прийомній за столом сидить Людмила Федорівна. Вона переглядає папери, пише, наспівуючи мотив «пристрасного» циганського романсу (Мороз, П’єси, 1959, 280);

Цига́нський та́бір:

а) група родин циган, які кочують разом; місце їх розташування.

— А ти що за один? — помітив турок Івана,— теж, видно, з циганського табору? (Коцюб., І, 1955, 381);

В циганському таборі — тривога. Хто скаче так шалено до їхнього табору? Яке ще лихо впаде на їхні голови? (Тют., Вир, 1964, 69);

Дорка йшла з Павлом Гейбом, старшиною.. Вони наблизились до підвід, які здалися їм циганським табором (Ю. Янов., Мир, 1956, 110);

б) безладне скупчення людей, тварин, возів і т. ін.

Що мене найбільше вразило тут [у Неаполі], то вуличне життя. Скрізь — і в Венеції, і в Флоренції, і в Римі —— життя європейське, більш-менш спокійне. А тут пекло, циганський табір. Такий крик на вулицях, що себе не чуєш (Коцюб., III, 1956, 270);

Сонце сяяло, коні іржали, румуни, звільнившись від них, як від тягаря, розкинулись поблизу циганським табором і вже весело варили щось на бездимних вогнищах (Гончар, III, 1959, 73).