циганча
Циганча́, -ча́ти, -ча́ті, -ча́м; -ча́та, -ча́т
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- циганча — циганча́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
- циганча — ЦИГАНЧА́, а́ти, с. Циганська дитина. В хаті стояла невимовна задуха. У злиденній берлозі тулилися до матері двоє переляканих циганчат із знедоленими обличчями (Я. Галан); Галасливими зграями носяться по майдану замурзані циганчата (М. Словник української мови у 20 томах
- циганча — -ати, с. Циганська дитина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- циганча — ЦИГАНЧА́, а́ти, с. Циганська дитина. В хаті стояла невимовна задуха. У злиденній берлозі тулилися до матері двоє переляканих циганчат із знедоленими обличчями (Галан, Гори,., 1956, 30); Галасливими зграями носяться по майдану замурзані циганчата (Чаб. Словник української мови в 11 томах
- циганча — Циганча, -чати с. Цыганенокъ. Ном. № 936. Дивиться.... як циганча на добре сало. Гліб. Зострічають, тільки не цигана, а циганча, так — літ з п'ятнадцять йому. Грин. II. 212. Словник української мови Грінченка