циганча
ЦИГАНЧА́, а́ти, с.
Циганська дитина.
В хаті стояла невимовна задуха. У злиденній берлозі тулилися до матері двоє переляканих циганчат із знедоленими обличчями (Я. Галан);
Галасливими зграями носяться по майдану замурзані циганчата (М. Чабанівський);
* У порівн. Олекса Безик виходить з свого подвір'я, за ним по болоті скаче дітвора, як циганчата (М. Коцюбинський);
Пухленьке, смугляве, як циганча, воно [дівча] зробило кумедний реверанс і подерлося верхи на коротковухого Джека (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)