циркон
цирко́н
-у, ч.
Мінерал перев. бурувато-жовтого, червоно-бурого до чорного, оранжевого і зеленкуватого кольорів, силікат цирконію; використовується в ювелірній справі та для виділення з нього цирконію і гафнію.
Великий тлумачний словник сучасної української мови