циркон
ЦИРКО́Н, у, ч. Мінерал перев. бурувато-жовтого, червоно-бурого до чорного, оранжевого і зеленкуватого кольору, силікат цирконію; використовується в ювелірній справі і техніці.
Алмази зосереджуються у розсипах разом з цирконом, хромітом та ільменітом (Наука.., 12, 1960, 15).
Словник української мови (СУМ-11)