цитьте

ци́тьте

виг., розм.

Те саме, що цить (при звертанні до кількох осіб).

Значення в інших словниках

1. цитьте — ци́тьте вигук незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. цитьте — ЦИ́ТЬТЕ, виг., розм. Те саме, що цить (при звертанні до кількох осіб). Цитьте, дітки, цитьте, любі: Не дай боже -хто підслуха, Бо вже, певно, лихий ворог Нашорошив вуха (П.  Словник української мови у 20 томах
3. цитьте — ЦИ́ТЬТЕ, виг., розм. Те саме, що цить (при звертанні до кількох осіб). Цитьте, дітки, цитьте, любі: Не дай боже —хто підслуха, Бо вже, певно, лихий ворог Нашорошив вуха (Граб.  Словник української мови в 11 томах