чарівничий

чарівни́чий

-а, -е.

1》 заст., нар.-поет. Який має в собі чари, чарує.

2》 перен. Те саме, що чарівний 2).

|| Майстерно виконаний.

Значення в інших словниках

1. чарівничий — Чародійний, чародійницький, магічний, чаклунський, чудодійний, шаманський, з. химородний, чарівницький, п! ЧАРІВНИЙ  Словник синонімів Караванського
2. чарівничий — ЧАРІВНИ́ЧИЙ, а, е. 1. заст., нар.-поет. Який має в собі чари, чарує. – Лети ж ти, молода, пташкою, а ви, дружки, за нею! Щоб ви до віку-вічного літали й щебетали!...  Словник української мови у 20 томах
3. чарівничий — чарівни́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
4. чарівничий — як чарі́вна (чарівни́ча, чароді́йна і т. ін.) па́личка. Дуже легко, просто, швидко і т. ін. Обробка різними хімічними сумішами в спеціальних автоматах як чарівна паличка приносить речам “другу молодість” (З газети).  Фразеологічний словник української мови
5. чарівничий — Чарівни́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. чарівничий — ЧАРІВНИ́ЧИЙ, а, е. 1. заст., нар.-поет. Який має в собі чари, чарує. — Лети ж ти, молода, пташкою, а ви, дружки, за нею! Щоб ви до віку-вічного літали й щебетали!...  Словник української мови в 11 томах
7. чарівничий — Чарівничий, -а, -е Волшебный, очаровательный, чарующій. К. Бай. 73. Проказала вона сі слова чарівничі, — вони (молода й дружки) й выпорхнули вікном, одна по другій, тільки крильцями лупотять. МВ. ІІ. 67.  Словник української мови Грінченка