челядинець

челяди́нець

-нця, ч., іст.

Те саме, що челядник 1), 2).

Значення в інших словниках

1. челядинець — ЧЕЛЯДИ́НЕЦЬ, нця, ч., іст. Те саме, що челя́дник 1, 2. Один царський син, ще не жонатий, пішов із своїм челядинцем на полювання у той ліс та й заблудився там (з казки); [Шмигельський:] Скрізь великі податки нищать хлопа, і хлоп не має права писнуть...  Словник української мови у 20 томах
2. челядинець — челяди́нець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. челядинець — СЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві — людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст., СЛУЖНИ́К заст., СЛУЖИ́ТЕЛЬ заст., ПОСЛУ́ГА заст., ПАХО́ЛОК заст., ПОПИ́ХАЧ заст.  Словник синонімів української мови
4. челядинець — ЧЕЛЯДИ́НЕЦЬ, нця, ч., іст. Те саме, що челя́дник 1, 2. Один царський син, ще не жонатий, пішов із своїм челядинцем на полювання у той ліс та й заблудився там (Укр..  Словник української мови в 11 томах
5. челядинець — Челядинець, -нця м. = челядник. Твій челядинець великого стоїть: він уміє Богу молиться і мене навчив. ЗОЮР. І. 48.  Словник української мови Грінченка