червінь

че́рвінь

I -вені, ж.

1》 Густа червоно-коричнева фарба для розписування череп'яного посуду, яку добували зі спеціальної кольорової глини.

2》 Яскраво-червоні барви на чому-небудь; багрянець.

II -веню, ч.

Рум'янець на обличчі.

Значення в інших словниках

1. червінь — ЧЕ́РВІНЬ¹, ЧЕ́РВЕНЬ, вені, ж. 1. Густа червоно-коричнева фарба для розписування череп'яного посуду, яку добували із спеціальної кольорової глини. Опішнянські мальовки [мальованки] XVIII –XIX ст.  Словник української мови у 20 томах
2. червінь — че́рвінь 1 іменник жіночого роду фарба че́рвінь 2 іменник чоловічого роду рум'янець  Орфографічний словник української мови
3. червінь — РУМ'Я́НЕЦЬ (природний рожевий або червоний колір щік, обличчя), ЧЕ́РВІНЬ, ФА́РБА рідко, ТРОЯ́НДИ поет., КРА́СКА розм., РУМ'Я́НОК розм.; РО́ЗЛИ́В (великий, широкий рум'янець). З села до нас приходили дівчата з густим, мов цвіт, рум'янцем на щоках (М.  Словник синонімів української мови
4. червінь — ЧЕ́РВІНЬ¹, вені, ж. 1. Густа червоно-коричнева фарба для розписування череп’яного посуду, яку добували із спеціальної кольорової глини. Опішнянські мальовки [мальованки] XVIII-XIX ст.  Словник української мови в 11 томах
5. червінь — I. Червінь, -вені ж. = червінька. Шух. І. 262, 263. --------------- II. Червінь, -веню м. Румянецъ. Встрѣчено только у Щоголева: Я бачу неміч, блідий вид і щоки червінем покриті. Щог. Сл. 17.  Словник української мови Грінченка