чиновний

чино́вний

-а, -е, заст.

1》 Який перебуває в якому-небудь чині на державній службі.

|| у знач. ім. чиновний, -ного, ч. Те саме, що чиновник 1).

2》 Який має великий чин, ранг.

Значення в інших словниках

1. чиновний — ЧИНО́ВНИЙ, а, е, заст. 1. Який перебуває в якому-небудь чині на державній службі. Незабаром наїхало в село чиновного панства. Питають-розпитують, пишуть-записують (Панас Мирний); Стиснута гранітом, суворо темніла Нева, зводились над нею мости...  Словник української мови у 20 томах
2. чиновний — чино́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. чиновний — ЧИНО́ВНИЙ, а, е, заст. 1. Який перебуває в якому-небудь чині на державній службі. Незабаром наїхало в село чиновного панства. Питають-розпитують, пишуть-записують (Мирний, II, 1954, 42); Стиснута гранітом, суворо темніла Нева, зводились над нею мости...  Словник української мови в 11 томах