чиновний
чино́вний
-а, -е, заст.
1》 Який перебуває в якому-небудь чині на державній службі.
|| у знач. ім. чиновний, -ного, ч. Те саме, що чиновник 1).
2》 Який має великий чин, ранг.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чиновний — ЧИНО́ВНИЙ, а, е, заст. 1. Який перебуває в якому-небудь чині на державній службі. Незабаром наїхало в село чиновного панства. Питають-розпитують, пишуть-записують (Панас Мирний); Стиснута гранітом, суворо темніла Нева, зводились над нею мости... Словник української мови у 20 томах
- чиновний — чино́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- чиновний — ЧИНО́ВНИЙ, а, е, заст. 1. Який перебуває в якому-небудь чині на державній службі. Незабаром наїхало в село чиновного панства. Питають-розпитують, пишуть-записують (Мирний, II, 1954, 42); Стиснута гранітом, суворо темніла Нева, зводились над нею мости... Словник української мови в 11 томах