чинність
чи́нність
I -ності, ж.
Властивість за знач. чинний I 1).
Набирати (набувати) чинності — ставати законним, чинним.
II -ності, ж., розм.
Властивість за знач. чинний II.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чинність — Чинність. Робота, справа, обов’язки. Дирекция товариства зложила справозданє о чинностях своїх, поступі, орґанізациї і розвою в четвертім кварталі (Б. Українська літературна мова на Буковині
- чинність — (закону) дія, діяння, сила. Словник синонімів Караванського
- чинність — [чин':іс'т'] -н:ос'т'і, ор. -н':іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- чинність — ЧИ́ННІСТЬ¹, ності, ор. ністю, ж. Властивість за знач. чи́нний¹. Голодні маси, вдершися в термідоріанський Конвент, вимагали повернення до влади якобінців і надання чинності конституції 1793 р. (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- чинність — чи́нність 1 іменник жіночого роду дія юридичного акту чи́нність 2 іменник жіночого роду статечність розм. Орфографічний словник української мови
- чинність — Чи́нність, -нности, -нності, -нністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чинність — ЧИ́ННІСТЬ¹, ності, ж. Властивість за знач. чи́нний¹ 1. Голодні маси, вдершися в термідоріанський Конвент, вимагали повернення до влади якобінців і надання чинності конституції 1793 р. (Нова іст., 1956, 82). Словник української мови в 11 томах