чинний

Значення в інших словниках

1. чинний — Чинний. Оброблений. На легких, дуже чинних землях, як також на пісковатих і вапнистих, не уживати суперфосфату, тут ліпше ділати ме томасівка або кістяна мучка. Суперфосфат оплачує ся найкраще на збіжа, бараболі і бураки. Українська літературна мова на Буковині
2. чинний — (закон) що має силу, в силі, св. діючий; Р. діяльний, ДІЙОВИЙ, активний. Словник синонімів Караванського
3. чинний — Дійовий, діючий, діяльний Фразеологічні синоніми: діюча армія; діючий вулкан; чинне законодавство; чинний закон Словник синонімів Вусика
4. чинний — [чин:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
5. чинний — ЧИ́ННИЙ¹, а, е. 1. Який діє за певних умов, має юридичну силу. Наша одинока чинна гармата, що відповідала ворогові, була високо на залізничному насипу, та її добре бачили як ми в шанцях, так і ворог (з газ. Словник української мови у 20 томах
6. чинний — чи́нний 1 прикметник дійсний чи́нний 2 прикметник статечний розм. Орфографічний словник української мови
7. чинний — ГО́РДИЙ (сповнений самоповаги; який виражає особисту гідність), ГОРДОВИ́ТИЙ, АМБІ́ТНИЙ, ГОРДІВЛИ́ВИЙ, ГОРДЛИ́ВИЙ, ДУ́МНИЙ, ДУМЛИ́ВИЙ, ЧИ́ННИЙ розм. (сповнений почуття власної гідності). — Ти не знаєш козацьку вдачу — гордий народ! (С. Словник синонімів української мови
8. чинний — Чи́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. чинний — ЧИ́ННИЙ¹, а, е. 1. Який діє за певних умов, має юридичну силу. Особливого значення тепер набирає планування по союзних республіках... Словник української мови в 11 томах