1. Великий тлумачний словник сучасної мови

чинник

чи́нник

-а, ч.

1》 Умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу, що визначає його характер або одну з основних рис; фактор.

Антропогенний чинник — чинник, зумовлений діяльністю людини.

Біотичний чинник довкілля — живі істоти, що оточують певний організм (організми) і так чи інакше впливають на нього (них).

Екзогенний чинник — чинник зовнішнього походження, викликаний зовнішніми причинами.

Ендогенний чинник — чинник внутрішнього походження, викликаний внутрішніми причинами.

Кліматичні чинники — абіотичні чинники довкілля, до яких належать: промениста енергія Сонця, освітленість земної поверхні, вологість атмосферного повітря, опади, газовий склад атмосфери, температура, вітер, тиск.

Людський чинник — інтегральні характеристики зв'язку людини і машини.

2》 зах. Представник уряду.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чинник — (рушійна сила) фактор, умова. Словник синонімів Полюги
  2. чинник — Чинник. Умова, рушійна сила процесу, фактор. Спосіб уладнаня своїх внутрішних відносин... Українська літературна мова на Буковині
  3. чинник — (поступу) фактор; (уряду) Г. представник, речник. Словник синонімів Караванського
  4. чинник — ЧИ́ННИК, а, ч. 1. Умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу, що визначає його характер або одну з основних рис; фактор. – Допускати вагу несвідомого, елементарного в історії, – се ще не значить допускати в ній виключно самі матеріальні чинники (І. Словник української мови у 20 томах
  5. чинник — чи́нник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  6. чинник — ЧИ́ННИК (умова, рушійна сила, причина якогось процесу, що визначає його характер), ФА́КТОР, АГЕ́НТ. — На літературу звертаю лиш остільки увагу, оскільки вона мала вплив на політику, виступала як свідомий чинник громадського життя (І. Словник синонімів української мови
  7. чинник — Чи́нник, -ка; чи́нники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. чинник — ЧИ́ННИК, а, ч. Умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу, що визначає його характер або одну з основних рис; фактор. — Допускати вагу несвідомого, елементарного в історії,— се ще не значить допускати в ній виключно самі матеріальні чинники (Фр. Словник української мови в 11 томах