1. Словник української мови у 20 томах

чинник

ЧИ́ННИК, а, ч.

1. Умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу, що визначає його характер або одну з основних рис; фактор.

– Допускати вагу несвідомого, елементарного в історії, – се ще не значить допускати в ній виключно самі матеріальні чинники (І. Франко);

Верхній шар ґрунту на відкритій місцевості зазнає впливу таких активних чинників, як вітри, що зносять чорноземний пил з розораних полів (чорні бурі), дощові і снігові води (з наук. літ.);

Сімейне щастя сучасної людини складається з багатьох чинників (із журн.);

Захворювання мозку і нервової системи, як і інших систем органів, можуть бути зумовлені складовими чинниками і факторами зовнішнього середовища (з навч. літ.);

Правила сполучуваності слів визначаються трьома чинниками: логічною мотивованістю, граматичною структурою мови й мовною традицією (з наук. літ.).

2. зах. Представник уряду.

◇ (1) Чи́нники сто́ку – елементи зовнішнього фізико-географічного середовища, які визначають величину та особливості формування стоку в певному басейні;

(2) Чи́нник харчува́ння – загальна назва речовин, що входять до складу їжі та беруть участь у процесах обміну в організмі.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чинник — (рушійна сила) фактор, умова. Словник синонімів Полюги
  2. чинник — Чинник. Умова, рушійна сила процесу, фактор. Спосіб уладнаня своїх внутрішних відносин... Українська літературна мова на Буковині
  3. чинник — (поступу) фактор; (уряду) Г. представник, речник. Словник синонімів Караванського
  4. чинник — чи́нник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. чинник — -а, ч. 1》 Умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу, що визначає його характер або одну з основних рис; фактор. Антропогенний чинник — чинник, зумовлений діяльністю людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. чинник — ЧИ́ННИК (умова, рушійна сила, причина якогось процесу, що визначає його характер), ФА́КТОР, АГЕ́НТ. — На літературу звертаю лиш остільки увагу, оскільки вона мала вплив на політику, виступала як свідомий чинник громадського життя (І. Словник синонімів української мови
  7. чинник — Чи́нник, -ка; чи́нники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. чинник — ЧИ́ННИК, а, ч. Умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу, що визначає його характер або одну з основних рис; фактор. — Допускати вагу несвідомого, елементарного в історії,— се ще не значить допускати в ній виключно самі матеріальні чинники (Фр. Словник української мови в 11 томах