1. Словник української мови у 20 томах

чинно

ЧИ́ННО, розм.

Присл. до чи́нний².

По черзі зливали [священики] один одному на руки воду з чайничка й також чинно зійшли всі на трибуну (Іван Ле);

[Панна:] Прошу поводитись із нами чинно, бо тут ізо мною є дядя, а він жартів не любить (С. Васильченко);

За обіднім столом .. чинно, мовчки сиділи якісь три чи чотири салопниці з купчих, склавши руки з хусточками на колінах (В. Винниченко);

Десяток вгодованих пацюків чинно, не боячись нікого, перейшли дорогу (В. Яворівський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чинно — чи́нно прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. чинно — розм. Присл. до чинний II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. чинно — ЧИ́ННО, розм. Присл. до чи́нний². По черзі зливали [священники] один одному на руки воду з чайничка й також чинно зійшли всі на трибуну (Ле, Міжгір’я, 1953, 70); [Панна:] Прошу поводитись із нами чинно, бо тут ізо мною є дядя, а він жартів не любить (Вас., III, 1960, 430). Словник української мови в 11 томах