чинний
ЧИ́ННИЙ¹, а, е.
1. Який діє за певних умов, має юридичну силу.
Наша одинока чинна гармата, що відповідала ворогові, була високо на залізничному насипу, та її добре бачили як ми в шанцях, так і ворог (з газ.);
У Національній гвардії України використовується державна мова відповідно до чинного законодавства [Укр. нац. гвардію ліквідовано в 2000 р] (з газ.);
Особливо турбує масовий ввіз .. вин та горілки.., взуття.., електроприладів, зроблених у кустарних майстернях з ігноруванням чинних стандартів та норм безпеки експлуатації тощо (із журн.);
// Вагомий.
– Все це софістика – бубнів Дмитро. – Якщо ви логічні міркування вважаєте за софістику, то які аргументи здаються вам чинними (В. Підмогильний).
2. заст. Діяльний, активний.
Він відчув себе живою, чинною частиною цього рухливого працюючого натовпу (І. Франко);
Життя здається мені чинним, а не міркування (В. Підмогильний).
ЧИ́ННИЙ², а, е, розм.
Статечний, гордий, із почуттям власної гідності.
Чинний староста.
Значення в інших словниках
- чинний — Чинний. Оброблений. На легких, дуже чинних землях, як також на пісковатих і вапнистих, не уживати суперфосфату, тут ліпше ділати ме томасівка або кістяна мучка. Суперфосфат оплачує ся найкраще на збіжа, бараболі і бураки. Українська літературна мова на Буковині
- чинний — (закон) що має силу, в силі, св. діючий; Р. діяльний, ДІЙОВИЙ, активний. Словник синонімів Караванського
- чинний — Дійовий, діючий, діяльний Фразеологічні синоніми: діюча армія; діючий вулкан; чинне законодавство; чинний закон Словник синонімів Вусика
- чинний — [чин:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
- чинний — чи́нний 1 прикметник дійсний чи́нний 2 прикметник статечний розм. Орфографічний словник української мови
- чинний — I -а, -е. 1》 Який діє за певних умов, має юридичну силу. Чинне законодавство. 2》 заст. Діяльний, активний. II -а, -е, розм. Статечний, гордий, з почуттям власної гідності. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чинний — ГО́РДИЙ (сповнений самоповаги; який виражає особисту гідність), ГОРДОВИ́ТИЙ, АМБІ́ТНИЙ, ГОРДІВЛИ́ВИЙ, ГОРДЛИ́ВИЙ, ДУ́МНИЙ, ДУМЛИ́ВИЙ, ЧИ́ННИЙ розм. (сповнений почуття власної гідності). — Ти не знаєш козацьку вдачу — гордий народ! (С. Словник синонімів української мови
- чинний — Чи́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чинний — ЧИ́ННИЙ¹, а, е. 1. Який діє за певних умов, має юридичну силу. Особливого значення тепер набирає планування по союзних республіках... Словник української мови в 11 томах