1. Словник української мови в 11 томах

чинний

ЧИ́ННИЙ¹, а, е.

1. Який діє за певних умов, має юридичну силу.

Особливого значення тепер набирає планування по союзних республіках, а в республіках — по економічних адміністративних районах замість порядку планування по окремих міністерствах і відомствах, який був чинним раніше (Рад. Укр., 27.IX 1957, 1);

Чинне законодавство.

2. заст. Діяльний, активний.

Він відчув себе живою, чинною частиною цього рухливого працюючого натовпу (Фр., VI, 1951, 254).

ЧИ́ННИЙ², а, е, розм. Статечний, гордий, з почуттям власної гідності.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чинний — Чинний. Оброблений. На легких, дуже чинних землях, як також на пісковатих і вапнистих, не уживати суперфосфату, тут ліпше ділати ме томасівка або кістяна мучка. Суперфосфат оплачує ся найкраще на збіжа, бараболі і бураки. Українська літературна мова на Буковині
  2. чинний — (закон) що має силу, в силі, св. діючий; Р. діяльний, ДІЙОВИЙ, активний. Словник синонімів Караванського
  3. чинний — Дійовий, діючий, діяльний Фразеологічні синоніми: діюча армія; діючий вулкан; чинне законодавство; чинний закон Словник синонімів Вусика
  4. чинний — [чин:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  5. чинний — ЧИ́ННИЙ¹, а, е. 1. Який діє за певних умов, має юридичну силу. Наша одинока чинна гармата, що відповідала ворогові, була високо на залізничному насипу, та її добре бачили як ми в шанцях, так і ворог (з газ. Словник української мови у 20 томах
  6. чинний — чи́нний 1 прикметник дійсний чи́нний 2 прикметник статечний розм. Орфографічний словник української мови
  7. чинний — I -а, -е. 1》 Який діє за певних умов, має юридичну силу. Чинне законодавство. 2》 заст. Діяльний, активний. II -а, -е, розм. Статечний, гордий, з почуттям власної гідності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. чинний — ГО́РДИЙ (сповнений самоповаги; який виражає особисту гідність), ГОРДОВИ́ТИЙ, АМБІ́ТНИЙ, ГОРДІВЛИ́ВИЙ, ГОРДЛИ́ВИЙ, ДУ́МНИЙ, ДУМЛИ́ВИЙ, ЧИ́ННИЙ розм. (сповнений почуття власної гідності). — Ти не знаєш козацьку вдачу — гордий народ! (С. Словник синонімів української мови
  9. чинний — Чи́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)