чинність

Значення в інших словниках

1. чинність — Чинність. Робота, справа, обов’язки. Дирекция товариства зложила справозданє о чинностях своїх, поступі, орґанізациї і розвою в четвертім кварталі (Б. Українська літературна мова на Буковині
2. чинність — (закону) дія, діяння, сила. Словник синонімів Караванського
3. чинність — [чин':іс'т'] -н:ос'т'і, ор. -н':іс'т'у Орфоепічний словник української мови
4. чинність — ЧИ́ННІСТЬ¹, ності, ор. ністю, ж. Властивість за знач. чи́нний¹. Голодні маси, вдершися в термідоріанський Конвент, вимагали повернення до влади якобінців і надання чинності конституції 1793 р. (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
5. чинність — чи́нність 1 іменник жіночого роду дія юридичного акту чи́нність 2 іменник жіночого роду статечність розм. Орфографічний словник української мови
6. чинність — I -ності, ж. Властивість за знач. чинний I 1). Набирати (набувати) чинності — ставати законним, чинним. II -ності, ж., розм. Властивість за знач. чинний II. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. чинність — ЧИ́ННІСТЬ¹, ності, ж. Властивість за знач. чи́нний¹ 1. Голодні маси, вдершися в термідоріанський Конвент, вимагали повернення до влади якобінців і надання чинності конституції 1793 р. (Нова іст., 1956, 82). Словник української мови в 11 томах