чинність
ЧИ́ННІСТЬ¹, ності, ж. Властивість за знач. чи́нний¹ 1.
Голодні маси, вдершися в термідоріанський Конвент, вимагали повернення до влади якобінців і надання чинності конституції 1793 р. (Нова іст., 1956, 82).
Набира́ти (набра́ти, набува́ти, набу́ти) чи́нності — ставати законним, чинним.
На основі проекту Радянського Союзу та інших соціалістичних країн розроблена, підписана і набрала чинності міжнародна Конвенція про заборону і знищення бактеріологічної зброї (Матер. ХХV з. КПРС, 1976, 25);
— Постанова королівського суду набула законної чинності (Тулуб, Людолови, II, 1957, 138).
ЧИ́ННІСТЬ², ності, ж., розм. Властивість за знач. чи́нний².
Панич Гарецький ліз до всіх цілуватись, не звертаючи уваги на матір, яка звикла до чинності і порядку і не дозволяла вільності щодо власних підлеглих (Кочура, Зол. грамота, 1960, 12).
Значення в інших словниках
- чинність — Чинність. Робота, справа, обов’язки. Дирекция товариства зложила справозданє о чинностях своїх, поступі, орґанізациї і розвою в четвертім кварталі (Б. Українська літературна мова на Буковині
- чинність — (закону) дія, діяння, сила. Словник синонімів Караванського
- чинність — [чин':іс'т'] -н:ос'т'і, ор. -н':іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- чинність — ЧИ́ННІСТЬ¹, ності, ор. ністю, ж. Властивість за знач. чи́нний¹. Голодні маси, вдершися в термідоріанський Конвент, вимагали повернення до влади якобінців і надання чинності конституції 1793 р. (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- чинність — чи́нність 1 іменник жіночого роду дія юридичного акту чи́нність 2 іменник жіночого роду статечність розм. Орфографічний словник української мови
- чинність — I -ності, ж. Властивість за знач. чинний I 1). Набирати (набувати) чинності — ставати законним, чинним. II -ності, ж., розм. Властивість за знач. чинний II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чинність — Чи́нність, -нности, -нності, -нністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)