чудодійний

чудоді́йний

-а, -е.

1》 Який робить, творить чудеса (у 1, 2 знач.).

2》 розм. Який відбувається, діє невідомо, незрозуміло як, дивним чином, з небаченою швидкістю і т. ін.

|| Незвичайний, подібний до чуда дією, силою впливу і т. ін.

Значення в інших словниках

1. чудодійний — див. ЧАРІВНИЧИЙ.  Словник синонімів Караванського
2. чудодійний — ЧУДОДІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який робить, творить чудеса (у 1, 2 знач.). Хе-хе! .. А про діда Хо й забули? Не пам'ятаєте, яку чудодійну силу має його борода? (М.  Словник української мови у 20 томах
3. чудодійний — чудоді́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
4. чудодійний — ЧУДОДІ́ЙНИЙ, а, е. 1. заст. Який робить, творить чудеса (у 1, 2 знач.). Хе-хе!.. А про діда Хо й забули? Не пам’ятаєте, яку чудодійну силу має його борода? (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах