чудотворний

чудотво́рний

-а, -е.

1》 рел. Який викликає чудеса, чудо (у 1 знач.). Чудотворна ікона.

2》 перен., розм. Здатний творити щось незвичайне, величне, чудеса (у 2, 3 знач.); чарівний.

Значення в інших словниках

1. чудотворний — (образ) чудовний, явленний; (- зміни) ЧАРІВНИЙ.  Словник синонімів Караванського
2. чудотворний — ЧУДОТВО́РНИЙ, а, е. 1. рел. Який викликає чудеса, чудо (у 1 знач.). Ой Спасе наш Межигорський, Чудотворний Спасе, І лютому ворогові Не допусти впасти В турецькую землю, в тяжкую неволю! (Т.  Словник української мови у 20 томах
3. чудотворний — чудотво́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
4. чудотворний — ЧУДОТВО́РНИЙ, а, е. 1. рел. Який викликає чудеса, чудо (в 1 знач.). Ой Спасе наш Межигорський, Чудотворний Спасе, І лютому ворогові Не допусти впасти В турецькую землю, в тяжкую неволю! (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
5. чудотворний — Чудотво́рний, -а, -е = чудовний 1. Ой Спасе наш Межигорський, чудотворний Спасе. Шевч. 256.  Словник української мови Грінченка