чудотворець
чудотво́рець
-рця, ч.
1》 рел. Той, хто творить чудеса (у 1, 2 знач.).
|| Святий, який нібито має такий хист.
2》 перен., розм. Той, хто захоплює, чарує своїм мистецтвом, працею.
Великий тлумачний словник сучасної української мовичудотво́рець
-рця, ч.
1》 рел. Той, хто творить чудеса (у 1, 2 знач.).
|| Святий, який нібито має такий хист.
2》 перен., розм. Той, хто захоплює, чарує своїм мистецтвом, працею.
Великий тлумачний словник сучасної української мови