Словник чужослів Павло Штепа

чудотворець

Чудодій

Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа

Значення в інших словниках

  1. чудотворець — див. чародій  Словник синонімів Вусика
  2. чудотворець — ЧУДОТВО́РЕЦЬ, рця, ч. 1. рел. Той, хто творить чудеса (у 1, 2 знач.); святий. Часто по алеях гуляє якийсь рабин, певно єврейський святий або якийсь пророк-чудотворець (І.  Словник української мови у 20 томах
  3. чудотворець — чудотво́рець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  4. чудотворець — -рця, ч. 1》 рел. Той, хто творить чудеса (у 1, 2 знач.). || Святий, який нібито має такий хист. 2》 перен., розм. Той, хто захоплює, чарує своїм мистецтвом, працею.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чудотворець — МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм.  Словник синонімів української мови
  6. чудотворець — Чудотво́рець, -тво́рця, -тво́рче! -тво́рці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. чудотворець — ЧУДОТВО́РЕЦЬ, рця, ч. 1. рел. Той, хто творить чудеса (у 1, 2 знач.). Часто по алеях гуляє якийсь рабин, певно єврейський святий або якийсь пророк-чудотворець (Н.-Лев., II, 1956, 395); // Святий, який нібито має такий хист.  Словник української мови в 11 томах
  8. чудотворець — Чудотво́рець, -рця м. Чудотворецъ. Мил. М. 90. Знають усі чудотворці, які вони богомольці. Ном. № 13709.  Словник української мови Грінченка