Значення в інших словниках
-
чудотворець —
див. чародій
Словник синонімів Вусика
-
чудотворець —
ЧУДОТВО́РЕЦЬ, рця, ч. 1. рел. Той, хто творить чудеса (у 1, 2 знач.); святий. Часто по алеях гуляє якийсь рабин, певно єврейський святий або якийсь пророк-чудотворець (І.
Словник української мови у 20 томах
-
чудотворець —
чудотво́рець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
чудотворець —
-рця, ч. 1》 рел. Той, хто творить чудеса (у 1, 2 знач.). || Святий, який нібито має такий хист. 2》 перен., розм. Той, хто захоплює, чарує своїм мистецтвом, працею.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
чудотворець —
МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм.
Словник синонімів української мови
-
чудотворець —
Чудотво́рець, -тво́рця, -тво́рче! -тво́рці, -ців
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
чудотворець —
ЧУДОТВО́РЕЦЬ, рця, ч. 1. рел. Той, хто творить чудеса (у 1, 2 знач.). Часто по алеях гуляє якийсь рабин, певно єврейський святий або якийсь пророк-чудотворець (Н.-Лев., II, 1956, 395); // Святий, який нібито має такий хист.
Словник української мови в 11 томах
-
чудотворець —
Чудотво́рець, -рця м. Чудотворецъ. Мил. М. 90. Знають усі чудотворці, які вони богомольці. Ном. № 13709.
Словник української мови Грінченка