1. Великий тлумачний словник сучасної мови

чудотворець

чудотво́рець

-рця, ч.

1》 рел. Той, хто творить чудеса (у 1, 2 знач.).

|| Святий, який нібито має такий хист.

2》 перен., розм. Той, хто захоплює, чарує своїм мистецтвом, працею.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудотворець — див. чародій Словник синонімів Вусика
  2. чудотворець — Чудодій Словник чужослів Павло Штепа
  3. чудотворець — ЧУДОТВО́РЕЦЬ, рця, ч. 1. рел. Той, хто творить чудеса (у 1, 2 знач.); святий. Часто по алеях гуляє якийсь рабин, певно єврейський святий або якийсь пророк-чудотворець (І. Словник української мови у 20 томах
  4. чудотворець — чудотво́рець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. чудотворець — МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм. Словник синонімів української мови
  6. чудотворець — Чудотво́рець, -тво́рця, -тво́рче! -тво́рці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. чудотворець — ЧУДОТВО́РЕЦЬ, рця, ч. 1. рел. Той, хто творить чудеса (у 1, 2 знач.). Часто по алеях гуляє якийсь рабин, певно єврейський святий або якийсь пророк-чудотворець (Н.-Лев., II, 1956, 395); // Святий, який нібито має такий хист. Словник української мови в 11 томах
  8. чудотворець — Чудотво́рець, -рця м. Чудотворецъ. Мил. М. 90. Знають усі чудотворці, які вони богомольці. Ном. № 13709. Словник української мови Грінченка