чудотворець
ЧУДОТВО́РЕЦЬ, рця, ч.
1. рел. Той, хто творить чудеса (у 1, 2 знач.).
Часто по алеях гуляє якийсь рабин, певно єврейський святий або якийсь пророк-чудотворець (Н.-Лев., II, 1956, 395);
// Святий, який нібито має такий хист.
Юра вибив скло в рамі богоматері, а дерев’яного Миколу-чудотворця в запалі бійки вони з братом розкололи надвоє (Смолич, II, 1958, 31).
2. перен., розм. Той, хто захоплює, чарує своїм мистецтвом, працею.
[Ганджа:] Твій батько, Альошка Троян-тепер шахтар! Я ще такого чудотворця не бачив (Мокр., П’єси, 1959, 196);
На Уралі і в Донбасі, у Москві й на Далекому Сході — всюди є такі чудотворці, винахідливі й сміливі радянські робітники (Собко, Біле полум’я, 1952, 318).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чудотворець — див. чародій Словник синонімів Вусика
- чудотворець — Чудодій Словник чужослів Павло Штепа
- чудотворець — ЧУДОТВО́РЕЦЬ, рця, ч. 1. рел. Той, хто творить чудеса (у 1, 2 знач.); святий. Часто по алеях гуляє якийсь рабин, певно єврейський святий або якийсь пророк-чудотворець (І. Словник української мови у 20 томах
- чудотворець — чудотво́рець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- чудотворець — -рця, ч. 1》 рел. Той, хто творить чудеса (у 1, 2 знач.). || Святий, який нібито має такий хист. 2》 перен., розм. Той, хто захоплює, чарує своїм мистецтвом, працею. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чудотворець — МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм. Словник синонімів української мови
- чудотворець — Чудотво́рець, -тво́рця, -тво́рче! -тво́рці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чудотворець — Чудотво́рець, -рця м. Чудотворецъ. Мил. М. 90. Знають усі чудотворці, які вони богомольці. Ном. № 13709. Словник української мови Грінченка