чудотворний
чудотво́рний
-а, -е.
1》 рел. Який викликає чудеса, чудо (у 1 знач.). Чудотворна ікона.
2》 перен., розм. Здатний творити щось незвичайне, величне, чудеса (у 2, 3 знач.); чарівний.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чудотворний — (образ) чудовний, явленний; (- зміни) ЧАРІВНИЙ. Словник синонімів Караванського
- чудотворний — ЧУДОТВО́РНИЙ, а, е. 1. рел. Який викликає чудеса, чудо (у 1 знач.). Ой Спасе наш Межигорський, Чудотворний Спасе, І лютому ворогові Не допусти впасти В турецькую землю, в тяжкую неволю! (Т. Словник української мови у 20 томах
- чудотворний — чудотво́рний прикметник Орфографічний словник української мови
- чудотворний — ЧУДОТВО́РНИЙ, а, е. 1. рел. Який викликає чудеса, чудо (в 1 знач.). Ой Спасе наш Межигорський, Чудотворний Спасе, І лютому ворогові Не допусти впасти В турецькую землю, в тяжкую неволю! (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- чудотворний — Чудотво́рний, -а, -е = чудовний 1. Ой Спасе наш Межигорський, чудотворний Спасе. Шевч. 256. Словник української мови Грінченка