Великий тлумачний словник сучасної мови

шкабарчати

шкабарча́ти

-чу, -чиш, недок., розм.

Говорити невиразно, незрозуміло; бубоніти.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. шкабарчати — див. говорити  Словник синонімів Вусика
  2. шкабарчати — ШКАБАРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Говорити невиразно, незрозуміло; бубоніти. – І що воно шкабарчить там, вилупок! – розсердилася мати. – Ходить по хатах, слухає, де хто що плеще язиком, та й собі тієї ж... (С. Васильченко); Щось озивається збоку.  Словник української мови у 20 томах
  3. шкабарчати — шкабарча́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  4. шкабарчати — БАЗІ́КАТИ розм. (багато, беззмістовно говорити; говорити, розмовляти про щось незначне, наістотне), РОЗБАЗІ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАТЯ́КАТИ зневажл., РОЗПАТЯ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАСТАЛА́КАТИ зневажл., ПАЩЕКУВА́ТИ зневажл., ГАЛДИ́КАТИ зневажл.  Словник синонімів української мови
  5. шкабарчати — ШКАБАРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Говорити невиразно, незрозуміле; бубоніти. — І що воно шкабарчить там, вилупок! — розсердилася мати.— Ходить по хатах, слухає, де хто що плеще язиком, та й собі тієї ж… (Вас., І, 1959, 199); Щось озивається збоку.  Словник української мови в 11 томах