шкорба —
ШКО́РБА, и, ж., діал. Стара, дуже змарніла жінка. Люборацька за п'ять літ з гарної молодиці, повновидої, рум'яної, такою шкорбою стала, що якби не шкура, то й кістки розсипались би (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови у 20 томах
шкорба —
шко́рба іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
шкорба —
Шкорба, -би ж. Старая изсохшая, сморщенная женщина. Люборацька за п'ять літ з гожої молодиці, повновидої, рум'яної, такою шкорбою стала, що як би не шкура, то й кістки розсипались би. Св. Л. 135.
Словник української мови Грінченка