шмига

шми́га

-и, ж., розм.

1》 діал. Дощечка.

2》 зах. Сильце для ловлі болотяних птахів.

До шмиги; Під шмигу — як слід, до ладу, до речі.

Не до шмиги — недоречно, не до ладу.

Значення в інших словниках

1. шмига — ШМИ́ГА, ЧМИ́ГА, и, ж., розм. ◇ (1) Не до шми́ги: а) не так, як слід, як повинно бути. До чого не кинеться [Маруся], усе не так, усе не до шмиги (Г. Квітка-Основ'яненко); До шми́ги.  Словник української мови у 20 томах
2. шмига — шми́га іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
3. шмига — не до шми́ги. 1. Не так, як слід, як повинно бути. До чого не кинеться (Маруся), усе не так, усе не до шмиги (Г. Квітка-Основ’яненко). до шми́ги.  Фразеологічний словник української мови
4. шмига — ШМИ́ГА, и, ж., розм.: До шми́ги — як слід, до ладу, до речі. Вся та зарость [зарість], вкрита цвітом і квітками і до шмиги розставлена, здавалась зачарованим садом-раєм земним (Стор., І, 1957, 366); Не до шми́ги: а) не так, як слід; не до ладу.  Словник української мови в 11 томах
5. шмига — Шмига, -ги, шмиґа, -ґи ж. 1) Дощечка, служащая нивелиромъ при набиваніи мельничнаго камня. 2) У колесниковъ: дощечки длиной въ 1/2 аршина для опредѣленія спицъ, съ которыхъ начинать натягивать ободъ. Употребляется ихъ для этой цѣли двѣ. Канев.  Словник української мови Грінченка