шмига
ШМИ́ГА, и, ж., розм.: До шми́ги — як слід, до ладу, до речі.
Вся та зарость [зарість], вкрита цвітом і квітками і до шмиги розставлена, здавалась зачарованим садом-раєм земним (Стор., І, 1957, 366);
Не до шми́ги:
а) не так, як слід; не до ладу.
Що ні [не] озьме [візьме Маруся], до чого не кинеться, усе не так, усе не до шмиги (Кв.-Осн., II, 1956, 38);
б) не відповідно до обставин, умов, місця, часу; невчасно.
Така замітка була би тепер не до шмиги (Март., Тв., 1954, 368);
Лідине весілля було страшенно не до шмиги (Дмит., Наречена, 1959, 209);
в) не до вподоби щось кому-небудь.
— Ні, се мені не до шмиги! Чого я піду до вас? (Фр., VII, 1951, 207);
— Не подобається їм наша дружба.. А чому не подобається? .. А тому, що в цій дружбі сила народна розквітає! Народна сила! — повторив Первоцвіт. — А тим байстрюкам це не до шмиги (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 71).
Словник української мови (СУМ-11)