шмига
ШМИ́ГА, и, ж., розм.: До шми́ги — як слід, до ладу, до речі.
Вся та зарость [зарість], вкрита цвітом і квітками і до шмиги розставлена, здавалась зачарованим садом-раєм земним (Стор., І, 1957, 366);
Не до шми́ги:
а) не так, як слід; не до ладу.
Що ні [не] озьме [візьме Маруся], до чого не кинеться, усе не так, усе не до шмиги (Кв.-Осн., II, 1956, 38);
б) не відповідно до обставин, умов, місця, часу; невчасно.
Така замітка була би тепер не до шмиги (Март., Тв., 1954, 368);
Лідине весілля було страшенно не до шмиги (Дмит., Наречена, 1959, 209);
в) не до вподоби щось кому-небудь.
— Ні, се мені не до шмиги! Чого я піду до вас? (Фр., VII, 1951, 207);
— Не подобається їм наша дружба.. А чому не подобається? .. А тому, що в цій дружбі сила народна розквітає! Народна сила! — повторив Первоцвіт. — А тим байстрюкам це не до шмиги (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 71).
Значення в інших словниках
- шмига — ШМИ́ГА, ЧМИ́ГА, и, ж., розм. ◇ (1) Не до шми́ги: а) не так, як слід, як повинно бути. До чого не кинеться [Маруся], усе не так, усе не до шмиги (Г. Квітка-Основ'яненко); До шми́ги. Словник української мови у 20 томах
- шмига — шми́га іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- шмига — -и, ж., розм. 1》 діал. Дощечка. 2》 зах. Сильце для ловлі болотяних птахів. До шмиги; Під шмигу — як слід, до ладу, до речі. Не до шмиги — недоречно, не до ладу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шмига — не до шми́ги. 1. Не так, як слід, як повинно бути. До чого не кинеться (Маруся), усе не так, усе не до шмиги (Г. Квітка-Основ’яненко). до шми́ги. Фразеологічний словник української мови
- шмига — Шмига, -ги, шмиґа, -ґи ж. 1) Дощечка, служащая нивелиромъ при набиваніи мельничнаго камня. 2) У колесниковъ: дощечки длиной въ 1/2 аршина для опредѣленія спицъ, съ которыхъ начинать натягивать ободъ. Употребляется ихъ для этой цѣли двѣ. Канев. Словник української мови Грінченка