шпичак

шпича́к

-а, ч.

1》 Загострена паличка; шпичка.

|| Загострений кінець якого-небудь предмета; вістря.

|| Гострий уламок дерева.

2》 У деяких рослин – колючка, шип.

|| Довгий вузький листок рослини; паросток.

|| Стрілка очерету.

3》 Тверда колючка на тілі деяких тварин; голка.

4》 перен., рідко. Те саме, що шпилька 3).

Значення в інших словниках

1. шпичак — Вістря, (на шашлик) шпичка; (для стрільби з лука) стріла; (очерету) стрілка; (терновий) колючка; (їжачий) голка; (словесний) шпилька, шпичка.  Словник синонімів Караванського
2. шпичак — див. вістря; голка; колючка  Словник синонімів Вусика
3. шпичак — ШПИЧА́К, а́, ч. 1. Загострена паличка; шпичка. – Вареники! Вареники з сиром, з м'ясом і сливами! – вигукували вони [продавці], спритно настромлюючи десяток вареників на довгий шпичак (З. Тулуб); – Нащо ці шпичаки? Шашлик смажити?...  Словник української мови у 20 томах
4. шпичак — шпича́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
5. шпичак — ВІ́СТРЯ (тонкий загострений або звужений кінець якогось предмета), ШПИЧА́К, ГОСТРЯ́К розм., ШТИХ діал.; ЖА́ЛО (голки, штика тощо). Вийняв голку і продовбав шкіру, Поки вістрям голки не заважив За конець тернини (І.  Словник синонімів української мови
6. шпичак — ШПИЧА́К, а́, ч. 1. Загострена паличка; шпичка. — Вареники! Вареники з сиром, з м’ясом і сливами! — вигукували вони [продавці], спритно настромлюючи десяток вареників на довгий шпичак (Тулуб, Людолови, II, 1957, 134); — Нащо ці шпичаки? Шашлик смажити?...  Словник української мови в 11 томах
7. шпичак — Шпичак, -ка м. 1) Ростокъ, появившійся изъ земли. Повитикались червоненькі шпичаки пивонії та півників. Левиц. І. 339.  Словник української мови Грінченка