шпичак
шпича́к
-а, ч.
1》 Загострена паличка; шпичка.
|| Загострений кінець якого-небудь предмета; вістря.
|| Гострий уламок дерева.
2》 У деяких рослин – колючка, шип.
|| Довгий вузький листок рослини; паросток.
|| Стрілка очерету.
3》 Тверда колючка на тілі деяких тварин; голка.
4》 перен., рідко. Те саме, що шпилька 3).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шпичак — Вістря, (на шашлик) шпичка; (для стрільби з лука) стріла; (очерету) стрілка; (терновий) колючка; (їжачий) голка; (словесний) шпилька, шпичка. Словник синонімів Караванського
- шпичак — див. вістря; голка; колючка Словник синонімів Вусика
- шпичак — ШПИЧА́К, а́, ч. 1. Загострена паличка; шпичка. – Вареники! Вареники з сиром, з м'ясом і сливами! – вигукували вони [продавці], спритно настромлюючи десяток вареників на довгий шпичак (З. Тулуб); – Нащо ці шпичаки? Шашлик смажити?... Словник української мови у 20 томах
- шпичак — шпича́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- шпичак — ВІ́СТРЯ (тонкий загострений або звужений кінець якогось предмета), ШПИЧА́К, ГОСТРЯ́К розм., ШТИХ діал.; ЖА́ЛО (голки, штика тощо). Вийняв голку і продовбав шкіру, Поки вістрям голки не заважив За конець тернини (І. Словник синонімів української мови
- шпичак — ШПИЧА́К, а́, ч. 1. Загострена паличка; шпичка. — Вареники! Вареники з сиром, з м’ясом і сливами! — вигукували вони [продавці], спритно настромлюючи десяток вареників на довгий шпичак (Тулуб, Людолови, II, 1957, 134); — Нащо ці шпичаки? Шашлик смажити?... Словник української мови в 11 томах
- шпичак — Шпичак, -ка м. 1) Ростокъ, появившійся изъ земли. Повитикались червоненькі шпичаки пивонії та півників. Левиц. І. 339. Словник української мови Грінченка