шуги

шу́ги

виг., розм.

Покрик, яким відганяють свійську птицю, птахів.

Значення в інших словниках

1. шуги — ШУ́ГИ, виг., розм. Покрик, яким відганяють свійську птицю, птахів. Шуги на попові кури! а на наші не лети, тобі очі засліпи (Номис).  Словник української мови у 20 томах
2. шуги — ШУ́ГИ, виг., розм. Покрик, яким відганяють свійську птицю, птахів. Шуги на попові кури! а на наші не лети, тобі очі засліпи (Номис, 1864, № 13386).  Словник української мови в 11 томах
3. шуги — Шуги, шугу меж., которымъ прогоняютъ птицъ. Гой шугу з лугу, райськії пташки. Гол. IV. 547. Ой шуги в луги, райськії пташки. Мет. 331.  Словник української мови Грінченка