щупальці

щу́пальці

-ів, щупальця, -лець, мн. (одн. щупальце, -я, с.).

Рухомі вирости на тілі червів, молюсків, членистоногих і деяких інших тварин, що є органами чуттів, захоплювання їжі, а іноді й дихання.

|| перен. Те, що проникає кудись, захоплюючи що-небудь.

Значення в інших словниках

1. щупальці — ЩУ́ПАЛЬЦІ, ів, ЩУ́ПАЛЬЦЯ, лець, мн. (одн. щу́пальце, я, с.). Рухомі вирости на тілі червів, молюсків, членистоногих і деяких інших тварин, що є органами чуттів, захоплювання їжі, а іноді й дихання.  Словник української мови у 20 томах
2. щупальці — щу́пальці множинний іменник  Орфографічний словник української мови
3. щупальці — ЩУ́ПАЛЬЦІ, ів, ЩУ́ПАЛЬЦЯ, лець, мн. (одн. щу́пальце, я, с.). Рухомі вирости на тілі червів, молюсків, членистоногих і деяких інших тварин, що є органами чуттів, захоплювання їжі, а іноді й дихання.  Словник української мови в 11 томах