Значення в інших словниках
-
щучий —
[шчучией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і
Орфоепічний словник української мови
-
щучий —
ЩУ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до щу́ка; // Такий, як у щуки. Метушливо забігали догідливі сірі очі [Лиски], лише ніс гостренький на щучому обличчі іще більше виткнувся й подовшав (Я. Качура).
Словник української мови у 20 томах
-
щучий —
щу́чий прикметник
Орфографічний словник української мови
-
щучий —
по щу́чому велі́нню. 1. Без докладання зусиль; ніби в казці. Та все те (щасливе життя) прийшло не по щучому велінню, а в нелегкій праці, в дерзанні, в боротьбі з труднощами (І. Цюпа). 2. Негайно, дуже швидко.
Фразеологічний словник української мови
-
щучий —
Щу́чий, -ча, -че; щу́чі, -чих
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
щучий —
ЩУ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до щу́ка; // Такий, як у щуки. Метушливо забігали догідливі сірі очі [Лиски], лише ніс гостренький на щучому обличчі іще більше виткнувся й подовшав (Кач., II, 1958, 436).
Словник української мови в 11 томах
-
щучий —
Щучий, -а, -е Щучій, относящійся къ щукѣ. Чуб. І. 69; III. 434.
Словник української мови Грінченка