Значення в інших словниках
-
щучин —
ЩУ́ЧИН, а, е. Прикм. до щу́ка; належний щуці. Ми приперли волочок до берега і живо підняли його весь над воду. Крізь очка забілілося широке, товсте щучине черево (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
-
щучин —
щу́чин прикметник
Орфографічний словник української мови
-
щучин —
Щу́чин, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
щучин —
ЩУ́ЧИН, а, е. Прикм. до щу́ка; належний щуці. Ми приперли волочок до берега і живо підняли його весь над воду. Крізь очка забілілося широке, товсте щучине черево (Фр., III, 1950, 336).
Словник української мови в 11 томах
-
щучин —
Щу́чин, -на, -не Принадлежащій щукѣ. Зуби щучини. Мил. М. 55. Щучина голова. Рудч. Ск. І. 81.
Словник української мови Грінченка