щучин

ЩУ́ЧИН, а, е.

Прикм. до щу́ка; належний щуці.

Ми приперли волочок до берега і живо підняли його весь над воду. Крізь очка забілілося широке, товсте щучине черево (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. щучин — щу́чин прикметник  Орфографічний словник української мови
2. щучин — -а, -е. Прикм. до щука. || Належний щуці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. щучин — Щу́чин, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. щучин — ЩУ́ЧИН, а, е. Прикм. до щу́ка; належний щуці. Ми приперли волочок до берега і живо підняли його весь над воду. Крізь очка забілілося широке, товсте щучине черево (Фр., III, 1950, 336).  Словник української мови в 11 томах
5. щучин — Щу́чин, -на, -не Принадлежащій щукѣ. Зуби щучини. Мил. М. 55. Щучина голова. Рудч. Ск. І. 81.  Словник української мови Грінченка