щучка
ЩУ́ЧКА¹, и, ж.
Зменш.-пестл. до щу́ка.
– А я сомка кілограмів на три зачепив і щучку трохи більшу (О. Копиленко);
– Ех, я щучок маленьких люблю ловити! (О. Донченко).
ЩУ́ЧКА², и, ж., бот.
Те саме, що щу́чник.
При первинному освоєнні новоосушених земель, особливо на дерновоглейових, карбонатних і болотних ґрунтах, вкритими купинами осоки або щучки дернистої, правильний обробіток ґрунту має вирішальне значення (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)