щучин
ЩУ́ЧИН, а, е. Прикм. до щу́ка; належний щуці.
Ми приперли волочок до берега і живо підняли його весь над воду. Крізь очка забілілося широке, товсте щучине черево (Фр., III, 1950, 336).
Словник української мови (СУМ-11)ЩУ́ЧИН, а, е. Прикм. до щу́ка; належний щуці.
Ми приперли волочок до берега і живо підняли його весь над воду. Крізь очка забілілося широке, товсте щучине черево (Фр., III, 1950, 336).
Словник української мови (СУМ-11)