ясна

я́сна

ясен, мн.

Ділянки слизової оболонки ротової порожнини ссавців і людини, що покривають зубні відростки щелеп і коріння зубів.

Значення в інших словниках

1. ясна — [йасна] -сеин  Орфоепічний словник української мови
2. ясна — Я́СНА, я́сен, мн. Ділянки слизової оболонки ротової порожнини ссавців і людини, що покривають зубні відростки щелеп та коріння зубів. Від цинги хиталися зуби, пухли ясна, і, коли він кусав скибку хліба, – хліб ставав червоним від крові (З.  Словник української мови у 20 томах
3. ясна — Я́сна, я́сен, я́снам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. ясна — Я́СНА, я́сен, мн. Ділянки слизової оболонки ротової порожнини ссавців і людини, що покривають зубні відростки щелеп та коріння зубів. Від цинги хиталися зуби, пухли ясна, і, коли він кусав скибку хліба,— хліб ставав червоним від крові (Тулуб, В∆ степу..  Словник української мови в 11 томах
5. ясна — Я́сна, ясен ж. мн. Десна. Камен. у., Черк. у.  Словник української мови Грінченка