ясна
Я́СНА, я́сен, мн.
Ділянки слизової оболонки ротової порожнини ссавців і людини, що покривають зубні відростки щелеп та коріння зубів.
Від цинги хиталися зуби, пухли ясна, і, коли він кусав скибку хліба, – хліб ставав червоним від крові (З. Тулуб);
Він зняв із качанкуватої голови шапку, дбайливо струсив її од бур'яну і колючок, усміхнувся аж до вух, оголивши червоні ясна (Григорій Тютюнник);
– Зубки вже ріжуться! – забачивши на рожевих яснах два білих камінці, скрикнула Марія (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)