1. Словник української мови у 20 томах

ясна

Я́СНА, я́сен, мн.

Ділянки слизової оболонки ротової порожнини ссавців і людини, що покривають зубні відростки щелеп та коріння зубів.

Від цинги хиталися зуби, пухли ясна, і, коли він кусав скибку хліба, – хліб ставав червоним від крові (З. Тулуб);

Він зняв із качанкуватої голови шапку, дбайливо струсив її од бур'яну і колючок, усміхнувся аж до вух, оголивши червоні ясна (Григорій Тютюнник);

– Зубки вже ріжуться! – забачивши на рожевих яснах два білих камінці, скрикнула Марія (І. Цюпа).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ясна — [йасна] -сеин Орфоепічний словник української мови
  2. ясна — ясен, мн. Ділянки слизової оболонки ротової порожнини ссавців і людини, що покривають зубні відростки щелеп і коріння зубів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ясна — Я́сна, я́сен, я́снам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. ясна — Я́СНА, я́сен, мн. Ділянки слизової оболонки ротової порожнини ссавців і людини, що покривають зубні відростки щелеп та коріння зубів. Від цинги хиталися зуби, пухли ясна, і, коли він кусав скибку хліба,— хліб ставав червоним від крові (Тулуб, В∆ степу.. Словник української мови в 11 томах
  5. ясна — Я́сна, ясен ж. мн. Десна. Камен. у., Черк. у. Словник української мови Грінченка