єдиноборець

єдинобо́рець

-рця, ч.

Людина, яка займається єдиноборством.

Значення в інших словниках

1. єдиноборець — див. спільник  Словник синонімів Вусика
2. єдиноборець — ЄДИНОБО́РЕЦЬ, рця, ч. Людина, яка займається єдиноборством. Єдиноборця вже з ним не було: він лежав під ногами юрби, весь обліплений темно-червоною багнюкою (М.  Словник української мови у 20 томах
3. єдиноборець — єдинобо́рець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови