єдиноборець

єдинобо́рець

-рця, ч.

Людина, яка займається єдиноборством.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. єдиноборець — див. спільник Словник синонімів Вусика
  2. єдиноборець — ЄДИНОБО́РЕЦЬ, рця, ч. Людина, яка займається єдиноборством. Єдиноборця вже з ним не було: він лежав під ногами юрби, весь обліплений темно-червоною багнюкою (М. Словник української мови у 20 томах
  3. єдиноборець — єдинобо́рець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови